в означеннях
Тлумачення, значення слова «поламаний»:

ПОЛА́МАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поламати. Деревця, недавно посаджені, були поламані вщерть і простягали до неба свої цурпалки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 282); У козла були вивихнуті й поламані задні ноги (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 350); Я не знаю, що з цього вийде. Графік, у всякому разі, вже поламаний (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 443); Думає [Корній] сумні свої думи, що вже забраний він та завданий, що вже його воля парубоцька поламана (Леся Українка, III, 1952, 560); — Не те мені шкода, що три полки одпало, а те, що честь, правда поламана (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 156);
//  поламано, безос. присудк. сл. [Єфрем:] Поїзд на поїзд наскочив; поламано два вагони, кондуктора прибило (Марко Кропивницький, IV, 1959, 318); Стола було поламано, стільці розкидано по кімнаті (Юрій Яновський, II, 1958, 106).

2. у знач. прикм. Який поламався, зіпсувався. Патрокл, не гаючись, одіткнув поламаною двозубою виделкою пляшку (Борис Грінченко, II, 1963, 278); На горищі валялися старі лампи, якісь залізні прути, поламані меблі (Степан Васильченко, I, 1959, 176); На дверях висів засув з поламаним замком (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 200); Подерте листя з дерев, збита трава й поламані квіти ніби обмилися свіжою водою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 143).
 Як (наче, ніби і т. ін.) поламаний хто, що — хтось відчуває сильний біль, болить що-небудь у когось. Він [Михайло].. від хвороби був такий, як поламаний (Ольга Кобилянська, II, 1956, 99); Все тіло нис, наче поламане, в суглобах тупий тягучий біль (Іван Багмут, Записки.., 1961, 105).

3. у знач. прикм. З нерівностями у багатьох місцях. За лісом ще йдуть такі самі поламані гори, але вже зовсім голі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 387);  * Образно. Життя позаду, і не рівне, не пряме, як санаторний коридор, а поламане, кривулясте, мов захаращене буреломом узлісся (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 59.

Коментарі (0)