в означеннях
Тлумачення, значення слова «поламати»:

ПОЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Згинаючи або б'ючи з силою, розділити щось на частини або відділити частини чого-небудь. Ухопив [писар] тую хворостину, поламав, потрощив її на шматочки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 163); Щоб чим Грицькові дозолити,.. то кийок мережаний поламає [Василь], то пужално цяцьковане закине, то м'яч украде (Панас Мирний, IV, 1955, 21); Хлопчику мій — вояко! Знищити деревце — Це не геройство ніяке.. Роки ростили люди, Ти ж поламав за мить... (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 117);
//  Зруйнувати, ліквідувати що-небудь. Старі ворота поламав Чіпка, а приробив дощані (Панас Мирний, II, 1954, 258); Нашу хату давно поламали (Володимир Сосюра, I, 1957, 244);
//  Порушити частково або повністю цілість кістки, кісток; покалічити. Не чули, що й забилися, хоч гупнувся кожен здорово. Але були цілі, нічого не поламали собі (Борис Грінченко, II, 1963, 295); Мишка забрала швидка допомога. Хлопчик поламав ногу (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 170).
 Бодай тобі руки і ноги поламало! безос. — уживається як лайка. — Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобі руки і ноги поламало! (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 465).

2. Виламати все або багато чогось. Чи я в лузі не калина була, Чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали І в пучечки пов'язали — Така доля моя! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 370).

3. розм. Ламаючи, зробити непридатним для використання; зіпсувати, пошкодити. — Ой, паничу, помаленьку злазьте, бо воза поламаєте! — сказав погонич (Нечуй-Левицький, III, 1956, 14); — Уроків я й по музиці не люблю, я поламав скрипку, і мене вигнали з музгуртка (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 36);
//  безос. Я бій з фашистами веду — уклав я їх немало, але осколком — на біду — гвинтівку поламало (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 148).

4. Ламати якийсь час. — А я поки що за Любу поламаю кукурудзу, бо ламатиме вона тут до ранку, а норми не виконає!.. (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 90).

5. перен. Порушити порядок розташування. Задні натиснули на передніх. Поламали ряди (Яків Качура, II, 1958, 425).

6. перен. Рішуче відкинути, зруйнувати, знищити що-небудь традиційпе, звичне, усталене і т. ін. Чухрай рішуче поламав традицію: все його «Чисте небо» [кінофільм] побудоване майже виключно на крупному плані (Мистецтво, 5, 1962, 9);  * Образно. Ми поламали кайдани століть, Гніту розбили твердині, Та Переяславська Рада стоїть В пам'яті й нині (Максим Рильський, III, 1961, 174);
//  Частково або повністю ліквідувати що-небудь властиво, притаманне і т. ін. комусь. Поламати волю;
//  Відмовитися від раніше прийнятого, зрадити чого-небудь. — Мені здається, що я стану або другою зовсім людиною, або поламаю віру... (Нечуй-Левицький, I, 1956, 142);
//  Не дотриматися чогось обіцяного, порушити його. — А як же з ними [товаришами] розв'язатись?.. присягу поламати? Од такої думки знову обхопить його [Чіпку] сум (Панас Мирний, II, 1954, 237); — Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (Павло Загребельний, Диво, 1968, 237).
Зуби поламати див. зуб; Поламати кістки (ребра) кому — сильно побити когось. [Огнєв:] Ого, ти не дивися, що худенький і в окулярах, кістки може поламати [Орлик] будь-кому (Олександр Корнійчук, II, 1955, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 59.

Коментарі (0)