ПОЛАСТИТИСЯ і ПОЛАЩИТИСЯ, ащуся, астишся, док., до кого і без додатка.
1. Ластитися, лащитися якийсь час. Собачка полащилась трохи й побігла далі (Степан Васильченко, I, 1959, 341).
2. перен., зневажл. Догоджати кому-небудь, запобігати перед кимсь.
ПОЛАСТИТИСЯ і ПОЛАЩИТИСЯ, ащуся, астишся, док., до кого і без додатка.
1. Ластитися, лащитися якийсь час. Собачка полащилась трохи й побігла далі (Степан Васильченко, I, 1959, 341).
2. перен., зневажл. Догоджати кому-небудь, запобігати перед кимсь.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 60.