ПОЛАСИТИСЯ, лашуся, ласишся, док., розм.
1. на
кого—що. Виявити прагнення заволодіти чим-небудь;
спокуситися. [Ольга:] А Степан скаже: Ольга, котру я
з вогню на своїх руках виніс, поласилась на багатство і
запродала своє серце й душу... (Марко Кропивницький, V, 1959, 142);
Знали люди, що, поласившись на зайвий невід риби..,
залишаться вони без хліба, і йшли додому (Зінаїда Тулуб, Людолови,
II, 1957, 180);
// Зацікавитися кимсь, виявивши бажання
одружитися, увійти в близькі стосунки з ким-небудь.
[Степанида:] Думаєш, що так на твоїх панів і
поласились?.. А нехай вони тобі виздихають!.. (Михайло Старицький,
Вибр., 1959, 190); — А Явдошка та Софійка зовсім
дурепи. Ані посагу, ані краси. Мріють про старшин.
І який старшина поласиться та такі пики (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 89).
2. чим. Те саме, що поласувати. Ми знову ганяли горобців [від проса] вдвох, а іноді і втрьох: Галька теж захотіла поласитися оселедцем і цим заробити хоч маленький шматочок (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 23).