в означеннях
Тлумачення, значення слова «полатаний»:

ПОЛА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полатати. Повмивані, у білих вишиваних сорочках, в чепурно полатаних чобітках павами походжали [криничанки] біля води (Олесь Гончар, I, 1959, 40); Нур засунув руку в .. полатаний парусиною Голдин кошик, помацав: що там (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 16); Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько; зверху полатана (Панас Мирний, II, 1954, 59); [Батура:] Я шукав тебе, відповіли — безвісти пропав. [Вітровий:] Живу. Правда, дуже полатаний, але живу (Олександр Корнійчук, II, 1955, 211);
//  у знач. прикм. Бреде [Кобзар].. селом, На плечах полатана свита (Іван Манжура, Тв., 1955, 54); Повісивши через плече полатану торбину, Тамара підійшла до гурту чоловіків (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 40);  * Образно. Тепер іноді й селянській долі завидував Погиба: яка не буде влада, а цей полатаний дядько залишиться на Україні, матиме сякий-такий закуток, і, гляди, дочекається своєї землі (Михайло Стельмах, II, 1962, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 60.

Коментарі (0)