ПОЛАТАТИ, аю, аєш, перех.
1. Док. до латати1.
Купила полотна, пошила, йому сорочки, полатала йому
одежу, причепурила його (Нечуй-Левицький, III, 1956, 269);
Справді дах виглядав дивно, так як би хто чорний
дірявий капелюх полатав білим полотном зверху (Осип Маковей,
Вибр., 1954, 154); Вої добре перевірили щогли й реї,
полатали старі кропив'яні вітрила, пошили нові (Семен Скляренко,
Святослав, 1959, 326); П'яного шляхтича Домейко
полатав Своєю шаблею (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл.
Рильського, 1949, 148).
♦ Полатати боки (ребра і т. ін.) кому — сильно
побити когось. — Козацтво тепер стоятиме усі в одно;
полатають нам боки, та з тим і додому вернемось.
Втікаймо.. заздалегідь! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 174);
— Як побачу тебе ще раз коло Василини, то так
полатаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому не
дійдеш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 143).
2. док., перен., розм. Зробити хірургічну операцію.
— Раз Людмила Олексіївна тебе полатала, як новенький
будеш. Нога буде, як з вітрини (Антон Хижняк, Невгамовна,
1961, 179).
♦ Полатати дірки (діри, дірку, діру) — задовольнити
нагальні потреби. А скілько то ще. дірок зосталося,
котрі треба полатати, скілько нових потреб, котрі аж
кричать (Панас Мирний, IV, 1955, 126); — Хіба ти забула,
що я своїми крейцарами полатає твої діри? (Іван Франко, VIII,
1952, 283); Полатати злидні (убогість і т. ін.) —
позбутися лестатків; Полатати латки кому, жарт. —
покусати когось (про собак). [Прокіп Свиридович:]
Піймай, Химко, собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб
часом не кинулась на кого та не полатала литок (Михайло Старицький,
Драм. тв., 1941, 351); [Старшина:] Клятий рябий
пес трохи литок не полатав начальникові (Марко Кропивницький, I,
1958, 501).