ПО́ЛБА, и, жін. Злакова рослина, різновид пшениці. Вони [єгиптяни] жили виселками в хатинах з невипаленої цегли або тростини і працювали на полях: сіяли ячмінь, пшеницю, полбу (Історія стародавнього світу, 1957, 18); В жолоб засипали полби, із білим ячменем змішавши (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 74).