в означеннях
Тлумачення, значення слова «полеглий»:

ПОЛЕ́ГЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до полягти. Не доходячи до головних воріт, ми спинилися віддати шану полеглим тут чеським патріотам (Іван Ле, В снопі.., 1960, 196).

2. у знач. прикм. Який поліг (про трав'янисті, злакові рослини). Мокрина сіла на човні, вхопила весло, одіпхнула ним полеглий очерет (Нечуй-Левицький, II, 1956, 239); У колгоспах і радгоспах, де виявилися полеглі посіви, комбайни і рядкові жатки обладнали спеціальними пристроями (Хлібороб України, 8, 1969, 2).

3. у знач. прикм. Який загинув у бою; загиблий. Непорушно лежать по степу полеглі герої (Олесь Гончар, II, 1959, 443);
//  у знач. ім. полеглі, лих, мн. Люди, що загинули в бою. Розжареними очима шукала [Марта] його в списках ранених і полеглих (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 209); Усе було: і купи цегли, І міни, і колючий дріт. Руда від часу кров полеглих, І у живих — солоний піт (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 15); Книга Гончара [«Прапороносці»] увібрала в собі все, чим кожен з нас жив, відчуваючи біль і скорботу за полеглими, ні з чим не зрівнянну радість бути визволителем (Радянське літературознавство, 4, 1968, 46).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 62.

Коментарі (0)