в означеннях
Тлумачення, значення слова «полетіти»:

ПОЛЕТІТИ, ечу, етиш, док.

1. Почати пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.). Полетіли [ворони] й летячи співали (Тарас Шевченко, I, 1963, 301); Пташка знялася і полетіла (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 520);  * Образно. Земля хитнулась, мов колиска, І полетіла, попливла (Андрій Малишко, Любов, 1946, 47);
//  Спрямувати кудись свій політ (про птахів, комах і т. ін.). Романові здавалось, ніби з клітки випурхнула весела співуча пташка, полетіла десь в гай (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 410); Легка бджола за взятком полетить (Максим Рильський, III, 1961, 184);
//  Почати переміщатися, пересуватися в просторі (про літаки, ракети і т. ін.). Літаки полетіли, сито виючи, залишивши по собі купи руїн, чорний нудотний дим (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 266); «Коли прийде час і перші міжпланетні кораблі полетять у простір, тоді будуть потрібні такі пілоти, як Валя», — думав Юрій (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 10);
//  розм. Почати переміщатися в повітрі під дією зовнішнього чинника. Двері одхилились, в хату полетіло порося й впало серед дівчат (Нечуй-Левицький, II, 1956, 113); Хтось крикнув: «букета!» — і цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці (Панас Мирний, III, 1954, 273); На всі боки полетіли збиті головки будяків (Олесь Донченко, VI, 1957, 63).

2. перен., розм. Почати стрімко пересуватися, переміщатися; стрімко побігти, поїхати і т. ін.; понестися. Встала Марина,.. накинула кожушину і полетіла до Ганни пізньою добою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 100); Кінь закрутився дзигою, а потім враз рвонувся вперед і стрілою полетів до нас (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 11); Весла опустилися на воду, шлюпка полетіла до естакади (Юрій Яновський, II, 1958, 109); «Газик» вихорем полетів до сусіднього колгоспу «Жовтень» (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 122);  * Образно. І до тебе, мила, серце полетіло, розказать несміло про мою любов (Володимир Сосюра, II, 1958, 159).

3. перен. Почати швидко поширюватися, розповсюджуватися (про чутки, вісті і т. ін.). Люди зразу підхопили ту чутку — і полетіла вона стрілою від хати до хати, з одного краю села до другого (Панас Мирний, III, 1954, 122); І які тільки поголоски не полетіли з хати в хату про товариство спільного обробітку землі (Михайло Стельмах, II, 1962, 410); Закипіло грізне море, Вітри зашуміли, По всіх закутках Росії Вісті полетіли (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 31);
//  Полинути, рознестися в повітрі (про слова, звуки і т. ін.). З-під гори полетів дзвінкий одкоханий голос, що закликав на пообідню молитву (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 210); Забриніть [пісні], задрижіть, полетіть І пірніть у криштальну блакить (Максим Рильський, I, 1960, 99);
//  Бути спішно відправленим, відісланим куди-небудь. Цього вечора в далеку Ольвію полетіла телеграма (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 284).
Полетіти за (із) вітром: а) набути розголосу, поширитися. За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 37); б) зникнути без сліду; пропасти, щезнути. Її честь.. тепер розвіялася, немов із вітром полетіла (Ольга Кобилянська, II, 1956, 155).

4. перен. Почати швидко проходити, протікати (про час). Настануть потім дні солодкого щастя, полетять, помчаться безпереривним дзвенячим ланцюгом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 57).

5. розм. Утративши опору, рівновагу, зірвавшись звідкись, відділившись від чого-небудь, упасти, звалитися. Плюнув набік Кайдаш і хрьопнув дверима так, що з полиці полетіло горня й розбилось на шматочки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 291); Він поточився до борту і, ловлячи повітря руками, полетів у воду (Юрій Яновський, II, 1958, 156);
//  Почати падати; посипатися (про все або багато чого-небудь). Вітер війнув — листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло! (Павло Тичина, I, 1957, 271); Вдарив грім, і полетіли перші краплі дощу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 127).

6. перен., розм. Втратити (місце роботи, посаду і т. ін.). [Віктор:] У нього великі неприємності. Схоже на те, що полетить з роботи (Олександр Левада, Драми.., 1967, 334).

7. перен., розм. Зробитися непридатним; зруйнуватися, зіпсуватися. Надвечір полетів підшипник на третьому тракторі, вилізли назовні інші дефекти (Юрій Яновський, II, 1954, 134).
Полетіти прахом — те саме, що Піти прахом (див. піти). — Одне мов слово — і твоє весілля полетіло б прахом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 337); Полетіти шкереберть див. шкереберть.
Аж іскри з очей полетіли — те саме, що Аж іскри з очей посипались (див. іскра). В висок Дареса затопив [Ентелл]: 3 очей аж іскри полетіли (Іван Котляревський, I, 1952, 98); Полетіти в повітря — розлетітися на шматки від вибуху; вибухнути, зірватися. Щохвилі «Ісмет» міг полетіти від міни в повітря (Юрій Яновський, II, 1958, 33); Полетіти до чорта (к чорту) див. чорт; Тільки [аж, що й] пір'я полетить (полетіло) — дуже сильно, нещадно, немилосердно. — Як будуть тягати до прокурора, то, дійсно, ні пуху, ні пера не зостанеться. Так обскубуть, що тільки пір'я полетить... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 262); От в Росії та на Східній Україні, так там багатіїв скубнули, що й пір'я полетіло (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 64.

Коментарі (0)