в означеннях
Тлумачення, значення слова «полічити»:

ПОЛІЧИТИ 1, лічу, лічиш, док.

1. перех. і без додатка. Зробити підрахунок; порахувати. Невістка мотала починки, полічила чисниці та пасма, скинула півмоток з мотовила й сховала в Свою скриню (Нечуй-Левицький, II, 1956, 301); Клим спробував полічити, скільки їх, солдатів, у машині: вісім, дев'ять, десять... (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 31); Лишившись віч-на-віч з Лукією, баба Федора розв'язувала хусточку й просила дівчину допомогти полічити гроші (Олесь Донченко, III, 1956, 92); Полічивши кількість річних кілець, можна визначити вік дерева (Наука і життя, 12, 1956, 20).
Полічити зуби кому — б'ючи кого-небудь, повибивати йому зуби. — Чом ти йому зубів не полічив? — загомоніли кругом (Панас Мирний, I, 1949, 188); Полічити ребра — сильно побити. — Я тобі полічу ребра оцим мотовилом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 248); — Ми йому [агенту], сучому синові, зараз полічимо ребра, — підвелося вгору кілька важких кулаків (Михайло Стельмах, I, 1962, 200).

2. неперех. Назвати числа в послідовному порядку. Полічити до десяти.

3. перех., розм. Помилково визнати за іншого, за інше. Того, що прийшов оглядати квартиру, я чомусь полічила за пана електрика (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 295).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 85.

Коментарі (0)

ПОЛІЧИТИ 2, лічу, лічиш, док., перех., рідко. Те саме, що полікувати. Три дні полічили, а там сказали, що умер багатир (Словник Грінченка); Я їх [зуби] вже полічив — і тепер легше, хоч сьогодні не виходив з дому, бо трохи морозило (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 418).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 85.

Коментарі (0)