ПОЛІ́ЛЬНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до полільник 1. [1-а дівчина:] Ходім, Домахо, додому; вже он і полільниці вертаються! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 266); Хилиться від вітру бадилля картоплі, між ним рябіють з сапками полільниці (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 243).