ПОЛІЩУКИ́, ів, мн. (одн. поліщук, а, чол.; поліщучка, и, жін.). Жителі або уродженці Полісся. На українських заводах з'явились безщасні поліщуки, чи, як звуть їх на Україні, литвини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 95); Поліщуки займалися звіроловством, бортництвом, риболовлею, свято зберігали древні слов'янські звичаї (Наука і життя, 8, 1969, 15); Шофер Микола, маленький, худорлявий, бистроокий чернігівець, типовий поліщук, не може втриматися від сміху (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 305); В поліщучки Ганни одразу ожили дитячі спогади, поліські походи по гриби (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 39); У гуцулки.. багатобарвні строкаті тканини.. У поліщучки — більш стримана гама, в якій домінус червоно-вишневий колір (Народна творчість та етнографія, 4, 1968, 13).