Словник української мови

ПОЛІТИКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., зах., розм. Вести розмови на політичні теми. Де йому, переселенцеві з Польщі, який доти і в живі очі не бачив колгоспу, з ними політикувати (Літературна Україна, 26.IX 1967, 1); В цьому вузькому колі він навчився політикувати в рамках, дозволених в Австро-Угорській монархії (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 428);
//  Хитрувати, лукавити. — Ми розуміємося добре, мій сину, і не потребуємо між собою політикувати (Ольга Кобилянська, III, 1956, 30).