ПОЛІВИТИ, влю, виш; мн. полівлять; док.
1. неперех. Ідучи, йдучи, відхилитися ліворуч. * Образно. — Скоро лиш одною ногою полівиш, щоб зійти на пагубну дорогу, ого, вже тебе той терен [сумління] зашпигав, і ослабить, і заглушить твою лиху силу (Іван Франко, IV, 1950, 397).
2. перех. Спрямувати щось ліворуч. Полівити поводи.
3. неперех., безос., кому, діал. Полегшати. Йому полівило (Словник Грінченка).