ПОЛЯНИ, ляп, мн. (одн. полянин, а, чол.; полянка, и, жін.). Східнослов'янське плем'я, яке жило в Середньому Подніпров'ї. Область середньої течії Дніпра, навколо Києва, що став згодом центром древньоруської держави, була зайнята полянами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 357); Поляни, сіверяни, кривичі, в'ятичі були не що інше, як територіальні союзи, які-об'єднували людей різного походження (Наука і життя, 2, 1970, 28).