в означеннях
Тлумачення, значення слова «полька»:

ПОЛЬКА 1 див. поляки.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 109.

Коментарі (0)

ПОЛЬКА 2, и, жін. Старовинний чеський швидкий за темпом парний народний танець із дводольним тактом. [Мотря:] Умієте танцювати польки? Чого ж ви мовчите? (Марко Кропивницький, II, 1958, 25); Горобець [прізвище] хромовими чобітьми вибивав польку (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 18);
//  Музика до цього танцю, музичний твір у ритмі цього танцю. — Я буду грати польку, а ви будете мені акомпанувати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 238); З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Юрій Шовкопляс, Інженери; 1956, 453).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 109.

Коментарі (0)

ПОЛЬКА 3, и, жін. Вид чоловічої стрижки, при якій волосся злегка підстригається на скронях і потилиці. Галя Б у рейко, темно-руса дівчина, підстрижена під польку, з очима, схожими на стиглі вишні, і Ніна Старченко, сіроока, конопатенька.., сиділи на третій парті (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 23); Суботнього дня на подвір'я до Грицькового батька сходилися парубки, щоб постригтися під польку (Літературна Україна, 9.V 1968, 1);
//  Волосся, підстрижене таким способом. Він був розгублений, і завжди чепурно причесана полька була розтріпана (Андрій Головко, II, 1957, 142); Мірошниченко.. поправляє свою польку, що нависає на очі (Михайло Стельмах, II, 1962, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 109.

Коментарі (0)