ПОЛЬОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до поле. Дмитро
жадібно вдихав те, незвичайного смаку, повітря і не мав
сили відірвати очей від безмежжя польових просторів
(Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 81);
// Який росте або
водиться в полі. Під лісом сидить пастушок, Петруня,
плете з польових квіток вінок (Степан Васильченко, III, 1960, 340);
Іскряно й яро червоніють цілі різи польового маку
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Живляться миші польові..
різноманітною рослинною їжею (Звірі.. Карпат.., 1952,
53);
// Який знаходиться, пролягає і т. ін. у полі.
Той таємний, темний отвір — це була вузенька, колись
досить глибока польова криниця (Іван Франко, V, 1951, 25);
Польова доріжка стелилася між високими хлібами (Олесь Гончар,
I, 1954, 13);
// Характерний для поля; який буває в полі.
Сонце стояло якраз над головою; не гріло — палило;
польовий вітер такий сухий, гарячий (Панас Мирний, IV, 1955,
20); Я вдихаю на повні груди польове повітря (Леонід Смілянський,
Сад, 1952, 75);
// Признач. для використання в полі.
Для механізації поливання слід під скляним покриттям
теплиці встановити труби з розпилювачами такої
конструкції, як у польового обприскувача «Зара» (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 45).
2. Пов'язаний з обробленням поля, ниви. Там [у
місті] оселились люди не польової праці — гречкосії та
хлібороби, а.. ремісники, купці, крамарі (Панас Мирний, III,
1954, 140);
// Признач. для роботи в полі. Бригад у
колгоспі п'ять: три польових, одна городня та одна
тваринницька (Остап Вишня, I, 1956, 365);
// у знач. ім.
польовий, вого, чол., заст. Наглядач за виконанням робіт на
панському полі. Люде громадять панське сіно на
панщині,.. а польовий .. б'є людей палюгою (Словник Грінченка);
Прийшов я додому Та ще не встиг сісти, А польовий їде,
кричить: «Давай коням їсти!» (Українські народні думи.., 1955, 259).
3. Який діє, використовується в бойових чи
похідних умовах. Час від часу дзвонив польовий телефон,
і капітан, Сидорчук нервово хапав трубку (Юрій Бедзик,
Полки.., 1959, 7); Один дуже важкий танк зупинився
біля польового лазарету (Юрій Яновський, I, 1954, 51);
Польовий суд.
Польова сумка — сумка, яку носять особи командного
складу на ремені через плече. Місця так було замало
в похідній сумці польовій (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951,
29).
4. Пов'язаний з діями у виїзних умовах. Точність,
портативність, простота приладів польової
лабораторії досить швидко здобули їй популярність у
будівельників (Радянська Україна, 21.I 1971, 4);
// у знач. ім. польові,
вих, мн. Надбавка до заробітної плати геологам,
будівельникам і т. ін. на час роботи у виїзних умовах.
5. спец. Те саме, що мисливський. Польові якості
собаки.
▲ Польовий шпат — один з головних
породоутворюючих мінералів із групи силікатів. До природних
силікатів належать польові шпати, слюди, глина,
азбест (Загальна хімія, 1955, 447).