в означеннях
Тлумачення, значення слова «полюбляти»:

ПОЛЮБЛЯТИ, яю, яєш, недок., перех., розм.

1. Ставитися до кого-, чого-небудь з симпатією; відчувати прихильність до когось, чогось. Усім серцем полюбляти Вчіться ближнього, З тяжких злиднів визволяти Неспроміжного [неспроможного] (Павло Грабовський, I, 1959, 117); Вони [дівчата] полюбляли Юрка за товариську вдачу, за буйний, але завжди справедливий норов, за вміння грати на всякому інструменті (Михайло Стельмах, I, 1962, 55); Сашко Птаха любив птиць. Особливо полюбляв він веселих і ніжних голубів (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 12).

2. також з інфін. Мати інтерес, потяг до чого-небудь. Пісні Савка дуже полюбляє, але голос подав тільки десь у полі, на самоті (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 7); Дядько Оксентій дуже полюбляв нові слова, які густо пішли в народ від дня революції, і в розмові вживав їх для солідності (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 43); Полюбляв він [Северко] сидіти десь у закутку та щось майструвати (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 7);
//  Надавати перевагу чомусь. Безділля полюбля нездара, Лякають ледаря турботи. Для трударя ж найтяжча кара — Позбавити його роботи (Сергій Воскрекасенко, Подивись.., 1962, 25);
//  також з інфін. і з додатком; часто із запереч. часткою не. Відчувати задоволення від чого-небудь. — Що було, то минулося, — присоромила Груня молодицю, яка полюбляла зазирати під чужу стріху (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 331); Полоття хлопець не дуже полюбляв (Терень Масенко, Роман.., 1970, 47);
//  з інфін. і з додатком. Мати нахил, пристрасть до чого-небудь. Гопкало, звичайно, не геній, але... Добре хоч те, що не полюбляє спиртного (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 122); Левко.. достогибелі полюбляв галушки з кришениками старого сала (Михайло Стельмах, I, 1962, 96); Кузьма Кирилович полюбляв говорити по вченому (Остап Вишня, II, 1956, 87).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 105.

Коментарі (0)