в означеннях
Тлумачення, значення слова «полюс»:

ПО́ЛЮС, а, чол.

1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (Про вулкани і землетруси, 1955, 32); Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся — далекий, незвичний (Степан Олійник, Гумор.., 1951, 68);
//  Місцевість, яка прилягає до цієї точки. Одежі на себе понакутували [молодиці], наче на полюс зібралися (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 451); Батьківщина привіт посилає синам, — долітає у відповідь голос: озивається наш, відкликається нам усиновлений, скорений полюс (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 104).

2. спец. Точка перетину нерухомої осі з поверхнею тіла, яке обертається.

3. фіз. Один з двох протилежних кінців електричного ланцюга або магніту. Затискачі елемента, до яких прилучають проводи від зовнішнього кола, називаються полюсами елемента (Курс фізики, III, 1956, 64); Якщо полюси батарейки від звичайного кишенькового ліхтарика з'єднати металевими дротиками з гальванометром, то стрілки приладу відхиляться (Наука і життя, 10, 1958, 15).
 Магнітний полюс див. магнітний.

4. тільки мн., перен. Що-небудь абсолютно протилежне іншому. Розпач і цинізм — от два полюси, між якими гойдається душа буржуазного інтелігента в капіталістичних країнах (Максим Рильський, III, 1956, 378).
Полюс холоду — район найнижчих зимових температур на земній поверхні. На клімат [Камчатки] впливають як течії, так і полюс холоду, який міститься не на Північному полюсі, а на кілька тисяч кілометрів на південний схід, приблизно в районі Верхоянська (Олександр Довженко, III, 1960, 321).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 106.

Коментарі (0)