в означеннях
Тлумачення, значення слова «полювати»:

ПОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і неперех.

1. Шукати і переслідувати диких звірів, птахів і риб з метою убити чи зловити їх. Чуєш.. гук людський, топіт, біганину, а рушниці одно і знай — палять, гукають — ото Ратієв полює зайців у садку (Панас Мирний, IV, 1955, 15); Напередодні кілька солдат і козаків полювали на диких свиней (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 294);
//  Нападати на звірів, птахів, риб з метою добування поживи (про хижаків). Звір і полювали один на одного, дрібнота рятувалася від хижаків (Олесь Донченко, II, 1956, 43); Під берегом, у тихій заводі, ударила хижа щука, полюючи за мальком (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 113).
За двома зайцями полювати див. заєць.

2. перен. Намагатися напасти на чий-небудь слід, виявляти місцеперебування когось; вистежувати. — Нехай ваш Юрко десь ховається, а я побіжу до Григорка — вони [жандарми] і на Марка полюють (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 385).

3. перен., розм. Намагатися взяти під свій вплив, прагнути підкорити, обдурити і т. ін. кого-небудь. — Хорт, що ним пани хотять [хочуть] нас, наче зайців тих, полювати!.. Он хто такий твій чоловік! — вигукували сусідки (Панас Мирний, IV, 1955, 352); Всі інші почуття відступили перед страхом, що ця людина, яка її так жорстоко обдурила, полює тепер на її коханого сина (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 117).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 106.

Коментарі (0)