в означеннях
Тлумачення, значення слова «полк»:

ПОЛК, полку і полка, чол.

1. Військова одиниця з самостійним управлінням і господарством, яка входить переважно до складу дивізії або бригади. З кріпосної брами вилетів гусарський полк, краса всіх кінних полків (Олександр Довженко, I, 1958, 263); Кінний полк червоних із-за. горба вихором налетів (Андрій Головко, I, 1957, 103); Самієвський полк працював ревно, спокійно й діловито, як величезна майстерня (Олесь Гончар, III, 1959, 342);
//  розм. Місце розташування цієї одиниці. [Кузьма:] Іди у полк... Підготуй хоч кілька чоловік з своєї роти... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 169); Черниш знав, що Брянський у полку на партзборах (Олесь Гончар, III, 1959, 37).

2. тільки мн., поет. Військо, армія. То ж ви [Святославенки] теє лихо збудили, Що батько ваш, Святослав київський, приспав, Як грізно тіпав Половців своїми хоробрими полками (Панас Мирний, V, 1955, 268); Полки змітаючи ворожі, ти [Вітчизна] перемогу здобула (Максим Рильський, III, 1961, 96);  * Образно. Лаштуючися відлітати, Щороку сині ластівки Край нашої, мій друже, хати Шикують на дроту полки (Максим Рильський, III, 1961, 120);  * У порівняннях. Внизу стояли могутні дерева, наче вишикувані полки, готові в кожну мить піти на штурм голих верхів (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 21).

3. кого, чого, перен. Велика кількість кого-, чого-небудь. А там кварталами Берліна ідуть, ідуть робітники... підвів рейхстаг ворожі стіни і жандармерії полки (Володимир Сосюра, I, 1957, 309).

4. На Україні в XVI — XVIII ст. — військова й адміністративно-територіальна одиниця. По городам [городах] всяк полк назвався, По шапці всякий розличався [розрізнявся], Вписали військо під ранжир (Іван Котляревський, I, 1952, 187); — От і давай ділити по полках Україну: одні села до одного полку, а другі до другого тягнуть (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 117).
Нашого полку прибуло — нас стало більше, збільшилося таких людей, як ми. — І я з вами.. Воювали разом, тепер працюватимемо разом. — Значить, нашого полку прибуло, — весело сказав Сидорчук (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 182); Побачивши гостя, Степка зойкнула і швидко прикрила рукою рота. Юхим відклав баяна, обнявся з Гайвороном: — Нашого полку прибуло! (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 103).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 86.

Коментарі (0)