ПОЛК, полку і полка, чол.
1. Військова одиниця з
самостійним управлінням і господарством, яка входить
переважно до складу дивізії або бригади. З кріпосної
брами вилетів гусарський полк, краса всіх кінних полків
(Олександр Довженко, I, 1958, 263); Кінний полк червоних із-за. горба
вихором налетів (Андрій Головко, I, 1957, 103); Самієвський
полк працював ревно, спокійно й діловито, як величезна
майстерня (Олесь Гончар, III, 1959, 342);
// розм. Місце
розташування цієї одиниці. [Кузьма:] Іди у полк...
Підготуй хоч кілька чоловік з своєї роти... (Олександр Корнійчук, I,
1955, 169); Черниш знав, що Брянський у полку на
партзборах (Олесь Гончар, III, 1959, 37).
2. тільки мн., поет. Військо, армія. То ж ви [Святославенки] теє лихо збудили, Що батько ваш, Святослав київський, приспав, Як грізно тіпав Половців своїми хоробрими полками (Панас Мирний, V, 1955, 268); Полки змітаючи ворожі, ти [Вітчизна] перемогу здобула (Максим Рильський, III, 1961, 96); * Образно. Лаштуючися відлітати, Щороку сині ластівки Край нашої, мій друже, хати Шикують на дроту полки (Максим Рильський, III, 1961, 120); * У порівняннях. Внизу стояли могутні дерева, наче вишикувані полки, готові в кожну мить піти на штурм голих верхів (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 21).
3. кого, чого, перен. Велика кількість кого-, чого-небудь. А там кварталами Берліна ідуть, ідуть робітники... підвів рейхстаг ворожі стіни і жандармерії полки (Володимир Сосюра, I, 1957, 309).
4. На Україні в XVI — XVIII ст. — військова й
адміністративно-територіальна одиниця. По городам
[городах] всяк полк назвався, По шапці всякий розличався
[розрізнявся], Вписали військо під ранжир (Іван Котляревський, I,
1952, 187); — От і давай ділити по полках Україну:
одні села до одного полку, а другі до другого тягнуть
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 117).
♦ Нашого полку прибуло — нас стало більше,
збільшилося таких людей, як ми. — І я з вами.. Воювали
разом, тепер працюватимемо разом. — Значить,
нашого полку прибуло, — весело сказав Сидорчук (Семен Журахович,
Дорога.., 1948, 182); Побачивши гостя, Степка
зойкнула і швидко прикрила рукою рота. Юхим відклав баяна,
обнявся з Гайвороном: — Нашого полку прибуло! (Микола Зарудний,
На білому світі, 1967, 103).