в означеннях
Тлумачення, значення слова «полковниця»:

ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, жін., розм. Дружина полковника. [Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (Марко Кропивницький, II, 1958, 219); [Сусляєв (здивований):] Я думав, що ви... [Марія Михайлівна (сміється):] Що я старомодна «дама», полковниця або генеральша? (Іван Кочерга, II, 1956, 210); Просто на нього [Успенського] ішов з м'якою посмішкою на вродливому обличчі «дядя Серьожа», брат полковниці Карташової (Петро Панч, В дорозі, 1959, 64);  * У порівняннях. [Платон Гаврилович:] Оце візьму сьогодні в одній сорочці, а завтра вона ходитиме в мене, як полковниця (Степан Васильченко, III, 1960, 141).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 86.

Коментарі (1)