в означеннях
Тлумачення, значення слова «полководець»:

ПОЛКОВО́ДЕЦЬ, дця, чол. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з'єднаннями. З козака-рубаки, вольового і сміливого,.. Іван Богун в ході визвольної війни [на Україні] виріс у видатного полководця (Історія УРСР, I, 1953, 253); Він [М. В. Фрунзе] був одним із тих нових народних полководців, що їх висунула революція і які, опинившись на найвищих постах, весь час пам'ятали, що передусім кожен із них комуніст, революціонер (Олесь Гончар, II, 1959, 407); В Тульчині і неподалік Тульчина проживав славетний російський полководець О. В. Суворов (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 250);  * Образно. Був [С. М. Ейзенштейн] великий полководець у мистецтві, за яким ішли як у бій (Мистецтво, 1, 1961, 21);  * У порівняннях. А господиня походжала круг столу, все вдесяте перевіряючи, ніби полководець перед вирішальним босм (Вадим Собко, Справа.., 1959, 5).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 87.

Коментарі (0)