в означеннях
Тлумачення, значення слова «пологий»:

ПОЛО́ГИЙ, а, е. Який знижується поступово, не стрімко; спадистий; протилежне крутий. На території УРСР водна ерозія ґрунтів найбільш поширена на пологих і крутих схилах уздовж правих високих берегів долин та річок у лісостеповій і степовій зонах (Наука і життя, 8, 1959, 28); З одного боку беріг [берег] пологий, рінь та мізерна левада, з другого — гора так і нависла кам'яними ребрами над рікою (Іван Франко, III, 1950, 7); Вони пішли вздовж того ж арика з пологими бетонованими берегами (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 42);
//  Із спадистими краями. Вона, переїхала через широку пологу долину поточка Либеді (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 258); Спершу стояли [Фрунзе й Оленчук] на горбі при пологій впадині — спускові до Сиваша, а потім.. сіли обоє в тачанку і поїхали понад Сивашем (Олесь Гончар, II, 1959, 407);
//  Який має легкий спад. Він [острів] хоч і великий,.. але нудний. Ліси — неприродно чорні. Пологі рівнини і поруч — гори кремнисті й облізлі (Юрій Яновський, II, 1958, 64); Тут, від берега, поле слалось пологою рівниною (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 15);
//  Злегка закруглений. На Україні помітили, що «коли в молодика ріжки круті, — це до негоди, а пологі — до доброї години» (Наука і життя, 9, 1965, 28); Місяць був карбовано тонкий, пологий (Михайло Шолохов, Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 410);
//  Який росте не вгору, а стелеться по землі. Перед нами степ і степ: дрібна суха трава і пологий повзучий бур'ян — ось і вся його рослинність (Іван Франко, II, 1950, 95).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 90.

Коментарі (0)