Словник української мови

ПОЛОХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Відчувати страх, боятися. [Наталя Семенівна (побачивши Оксану):] Ти?! [Оксана:] Я! Не полохайтесь! Це не манія, а я живесенька... (Марко Кропивницький, I, 1958, 416);
//  Виявляти занепокоєння, хвилювання. — Не полохайся, Натре, — вмовляю, — се сон недільний: як до обід не справдиться, то й не ждати нічого (Марко Вовчок, I, 1955, 192); Чогось вона непевна була, чогось полохалася, наче чого дожидалася (Панас Мирний, III, 1954, 240);
//  Лякаючись кого-, чого-небудь, схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч і т. ін. Полохається, як засць бубона (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 213); Свиня, увільнена з посторонків, стояла тепер на возі.., кождої хвилі полохаючися перед кождим новим предметом (Іван Франко, III, 1950, 213); Річку переїздили вбрід. Деякі коні полохалися води, комизились, рвали посторонки (Олесь Гончар, III, 1959, 82).