в означеннях
Тлумачення, значення слова «полон»:

ПОЛО́Н, у, чол.

1. Відсутність свободи, неволя, в яку потрапляв хто-небудь, захоплений противником під час воєнних дій; перебування в такому стані. Місто взято, цар в полоні. Що за славна перемога! (Леся Українка, I, 1951, 377); У вирі війни між усякими людьми жив і терся Крупяк, зазнав тягар війни і ганьбу полону (Михайло Стельмах, II, 1962, 185); І сказав він [Ігор]: — Браття і дружино! Нам миліша смерть, аніж полон! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 161).
 В [у] полон брати (взяти, захоплювати, захопити і т. ін.) кого — полонити когось. Показали [половці] Хижість тигра й силу льва. Котрих старших — убивали, А молодших в полон брали, Кого здужали спіймать (Іван Франко, XIII, 1954, 372); Під час воєн з Візантією на Балканському півострові східні слов'яни брали в полон велику кількість візантійців і обертали їх в рабів (Історія УРСР, I, 1953, 35); Вони [лицарі] повоювали князеве військо, а самого князя в полон узяли (Степан Васильченко, II, 1959, 432); І розповідав [політрук], що останнього разу в перестрілці вбили чотирьох бандитів, кількох поранили, але з них тільки одного вдалося захопити в полон (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 17).
Єгипетський полон див. єгипетський.

2. перен. Залежність під кого-, чого-небудь, підпорядкованість комусь, чомусь; перебування в такому стані. Михайло й сам не помітив, як потрапив у полон до ..дівчини (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 418); Сиділи солдати в полоні уяв... І пісня вчувалася їм колискова... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 83); Очі вже розплющились, але мозок ще був у полоні тяжкого сну (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 447); Захисники буржуазного ладу, прагнучи вдержати маси в духовному полоні, вигадують все нові «теорії», що маскують експлуататорську природу буржуазного ладу (Програма КПРС, 1961, 45).

3. збірн., заст. Полонені. За річкою вогні горять, Там татари полон ділять (Українські народні думи.., 1955, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 93.

Коментарі (0)