в означеннях
Тлумачення, значення слова «полонити»:

ПОЛОНИТИ, лоню, лониш, недок. і док., перех.

1. Насильно захоплювати кого-небудь під час воєнних дій. Злі татари набігали, Мужа й жону зарубали, Мале дівча полонили, Тільки хлопця не вловили (Микола Костомаров, I, 1967, 91); Загін під командуванням генерал-майора Дорохова.. полонив триста чоловік (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 333).

2. Силою війська підкоряти, загарбувати; завойовувати. — Чутка є, що цар хоче Весь світ полонити (Тарас Шевченко, I, 1963, 302); Радянських просторів, земель неозорих Не зміг полонити розлючений ворог (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 150).

3. перен. Підкоряти своєму впливові. Мені дивно, що я усе помічаю, хоч горе забрало мене цілком, полонило (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 414); Страх міцно полонив Сахно (Юрій Смолич, I, 1958, 79);
//  Справляти надзвичайно приємне враження; зачаровувати. Чимсь вона полонила мене, сьогодні й сам не можу сказати чим (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 6); Який він, справді, Київ цей! Якою Красою він навік нас полонив! (Максим Рильський, I, 1956, 301); Поет [А. Малишко] полонить непідробною щирістю, різноманітністю тематики, багатим запасом мелодій, яскравістю національних рис (Радянське літературознавство, 7, 1967, 46).
 Полонити серце чиє — дуже сподобатися кому-небудь. Ось молодий Ацамаз і побачив красуню. Серце юнацьке одразу вона полонила (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 260).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 94.

Коментарі (0)