в означеннях
Тлумачення, значення слова «полоснути»:

ПОЛОСНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. перех. Сильно вдарити чим-небудь гострим, залишаючи довгу рану або розрізаючи на дві частини; різонути. Закривавленим ножем полоснув Марусяк ремінь. Заблищали в дірі золоті монети, посипалися... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 291); Юля вихопила із сумочки щось блискуче і гостре і полоснула його по горлу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 459);  * Образно. Десь тужно заридала мати: тоскний зойк.. кожного по серцю полоснув гострим болем (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 215).
Наче (мов, як і т. ін.) ножем полоснути по серцю кого — сильно вразити кого-небудь, завдати болю, страждання і т. ін. комусь. Наче ножем по серцю полоснув батька божевільний крик його дитини (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 49); Мов ножем по серцю полоснули [Сеспеля] оті слова... Поховали чужі люди В чужій домовині... (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 420).

2. перех. Сильно вдарити чим-небудь тонким, дошкульним, залишаючи довгий слід. — Грай! — повторив Мічугін і полоснув нагайкою по руках Гандзюка (Григорій Косинка, Новели, 1962, 213); — А цей, другий, документ дає тобі право жебрати по всій волості.. І ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (Михайло Стельмах, I, 1962, 212);
//  перен. Сильно вразити кого-небудь чимсь. Слова ці полоснули Юрка ніби батогом (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 30).

3. перех. і неперех. Вистрілити з автомата, кулемета і т. ін., дати автоматну, кулеметну і т. ін. чергу. Коли Микола полоснув по танках з кулемета, автомашини з піхотою відразу зупинились (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 22); Фашисти почали тікати з гори назад, у село, а тут їх і полоснули з автоматів матроси (Василь Кучер, Голод, 1961, 283);
//  безос. Бережись, Тарасе мій коханий! Нахиляйтесь нижче, козаки! Це ж по вас ударило з гармати, полоснуло гулом і огнем... (Володимир Сосюра, I, 1957, 373).

4. неперех., перен. З силою, різко посипати; сипопути. Зачерпнули ми з кишень повні жмені пашниці і.. полоснули по столу так, що гості аж голови потягли в плечі (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 151);
//  З силою, різко посипатися; сипонутися. Кулі полоснули по шибках (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 458).

5. неперех., перен. Блиснути смугою, промайнути (про світло). Сніп яскравого блакитного проміння полоснув по степовій дорозі (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 128); Здалеку чувся гуркіт машин.. Світло від фар полоснуло по ярузі і згасло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 533).
Полоснути поглядом кого, що — пронизливо поглянути на кого-, що-небудь. Дівчина кинулася, полоснула непроханого свідка гнівним гострим поглядом заплаканих очей і.. подалася кудись униз (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 173).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 96.

Коментарі (0)