ПОЛОСУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка.
1. Розрізувати, розділяти що-небудь на довгі шматки. Всі збігаються, щоб подивитись, яке сало, яке м'ясо.. Не поспішаючи, Михей полосує ножем (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 196); * У порівняннях. Заверещала вона таким голосом, немов її на сто шматків полосували (Любов Яновська, I, 1959, 447).
2. розм. Завдавати частих ударів кому-небудь чимсь гострим. [Йосип (зітхає):] Бува й так, що всіма твоїми думками закерує злість люта .. і так закерує, що.. вхопив би в руки сокиру та й пішов полосувать на всі боки, кого попало, мов непритомний!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 98).
3. розм. Ударяти, бити, залишаючи сліди, рубці і т. ін. у вигляді смуг. — Скільки канчуків поласували тут [на Піседькому заводі] спини «неслухняних бунтарів» (Олесь Донченко, II, 1956, 61); В кутку городовики.., вихопивши шаблі з піхов,.. полосували ними по спині, по плечах і по голові (Юрій Смолич, II, 1958, 29).
4. перен. Спалахуючи, освітлювати що-небудь смугами (про світло); блискати, мигтіти. Гув грім, полосували блискавиці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 232); Слухали ми по радіо слово, а за вікнами прожектори на радощах просто аж полосують все небо (Павло Тичина, III, 1957, 286).