Словник української мови

ПОЛОТИ, полю, полеш, недок., перех. і без додатка. Очищати поле, город і т. ін. від бур'янів, зрізуючи або викопуючи їх сапою чи вириваючи руками. Оце настане ранок — треба йти у поле, просо полоти, огороди сапувати (Панас Мирний, I, 1954, 301); Стрічкою сріблястою — шлях удалину. Біля нього дівчина поле ярину (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 86);
//  Зрізувати або виконувати сапою чи виривати руками (бур'яни). Полоти мишій;  * Образно. Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастаїшо Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хай буде (Максим Рильський, III, 1961, 211).