в означеннях
Тлумачення, значення слова «положити»:

ПОЛОЖИТИ, ложу, ложиш, док., перех.

1. у що. Помістити щось у що-небудь. Марія зараз заходилась пекти опрісноки. Спекла, В торбину мовчки положила І мовчки за старим пішла (Тарас Шевченко, II, 1963, 361); Висунуло хлоп'я гаман. Розшморгнуло, порилося в тютюні рукою, брязнуло крицею і кременем, чхнуло, потерло ніс рукою і положило гаман у кишеню (Панас Мирний, I, 1954, 278);
//  на, у що, на чому. Помістити кого-небудь десь у лежачому положенні. Положила на цямрину Титарівна сина Та й побігла... (Тарас Шевченко, II, 1963, 102); В палаті світлій ліжко біле, на нього Зою положили. І я стояв, мов неживий... Аж ось і лікар черговий (Володимир Сосюра, II, 1958, 416);  * Образно. — В давню давнину, як Ніл народився в пустині, мати його положила в зелену розкішну колиску (Леся Українка, I, 1951, 307);
//  на що, на чому. Помістити щось на чому-небудь. Стала я, щоб спочити трохи, положила клунок на землю, схилилась над дитиною... (Панас Мирний, I, 1954, 89); Мар'ян надів шапку, обережно ухопився за труну, положив її собі на плече (Михайло Стельмах, I, 1962, 174);
//  Скласти, розмістити щось у певному порядку; акуратно покласти. Ухопив [Хома] двох свіжих чортих, що повиряджувалися дівками і коси на голові поклали, і скиндячки положили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 242); Почала [Параска] їх [подушки] складати: спідню — пряменько положила, верхню — навскосяк угору підвела (Панас Мирний, IV, 1955, 355);
//  Перестати користуватися чим-небудь, відкласти, залишити щось. Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили І кургикали пісеньок (Іван Котляревський, I, 1952, 112); Христя покуштувала та зразу й ложку положила (Панас Мирний, III, 1954, 109);
//  Помістити щось біля чого-небудь; прикласти. Перебере [Маруся] горішки, що ще на весіллі, як побачились уперше, та він їй дав, перебере, перецілує та вп'ять до серця і положить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 64);
//  Додати у їжу якихсь інших продуктів для смаку. Маруся.. сама учинила паску, положила туди яєчок, імбирію,.. і спеклася паска і висока, і жовта (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 66);
//  Налити чи накласти їжі у посудину в якійсь кількості; насипати. На тарілку поклали порцію каші з м'ясом;
//  Внести на збереження до ощадної каси, банку тощо (гроші). Гроші приручили [товариші] Зінькові одвезти в город та й положити в касу (Борис Грінченко, II, 1963, 385).
Положити голову (душу, життя) за кого — що і без додатка — загинути, умерти, віддати своє життя за кого-, що-небудь. Чи він занедужав та вмер, чи на війні свою голову положив.., — так вона й досі нічого не знає (Панас Мирний, IV, 1955, 355); — Хіба ти мене не знаєш, що я рад душу за тебе положити? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 357); Ви любіть Свою окрадену родину, — Й за неї сили до загину І навіть душу положіть! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 48); І всяк в ту мить Готов був всі свої достатки, Життя за волю положить (Іван Франко, X, 1954, 308); — Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! Хотілось би чоловікові.. положити живот [життя] за віру християнську, а лукавий підлізе та й уплутас не знать у які тенета (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 149); Положити сили (силу, здоров'я) — віддати свої сили, збавити здоров'я задлн кого-, чого-небудь. Скільки поту свого я пролив, Скільки сили я там положив! (Борис Грінченко, I, 1963, 31); Родовиту ланку виходив [Марко], скільки здоров'я, сили положив (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 203).

2. перен. Витратити на якісь потреби. Сам [Тихон] усієї своєї худоби рішився і усе положив на пропитаніє [прохарчування] людей у свойому [своєму] селі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 150); Ненька хвора, без шага.., Всі достатки положила, Віддала й життя мені... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 137);
//  Подарувати комусь що-небудь. Як пришивали боярам до шапок квітки, то усі клали по шагу,.. і той п'ять шагів положив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 28).

3. Надати місце для спання, відпочинку тощо. Старого ЛІ рама і божого чоловіка положили в світлиці, а Петро по-козацьки. ліг у садку під чистим небом (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 66); Перваком рану промила [Олена козакові], забинтувала її чистим полотном і на м'яку постіль положила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 22);
//  Змусити лежати з метою лікування. Оце ж і положили мене днів на 2—3, думають, що перестане боліти [нога], як побуде в спокою (Леся Українка, V, 1956, 253).
 Положити в ліжко (в постіль і т. ін.) — змусити лежати з метою лікування. Іще ж я боюся, що як положать мене в ліжко або.. назначать операцію, то тоді мені вже справді не можна буде нічого писать (Леся Українка, V, 1956, 25); Положити спати — помістити в ліжко, у колиску тощо для спу. Як літком немає Мотрі дома, — баба зварить йому [Чіпці] їстки, догляне, й нагодує, й спати положить (Панас Мирний, I, 1949, 140).

4. перен. Скосити, скласти в покоси. [Трохим (до косарів):] Спасибі вам, люде добрі, що зібрались до мене на толоку. Чи й тепер положите весь луг, як торік? (Марко Кропивницький, V, 1959, 130).

5. перен. Убити, умертвити кого-небудь. — Тільки стялись на шаблях, зараз так і положив його вражий кармазин (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 156); [Опара:] А отаман молодець, довго не здавався, чоловіка з десяток положив, доки й самого не проткнули (Марко Кропивницький, V, 1959, 24).
Положити в домовину (у могилу, в яму, в гроб і т. ін.) — довести до смерті кого-небудь. Там матір добрую мою, Ще молодую — у могилу Нужда та праця положила (Тарас Шевченко, II, 1963, 252); — Приятелю мій, Кондрате Іванович! Роби, що знаєш, тільки не погуби мого дитяти! не положи мене живого у яму! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 83); — Ти хочеш, щоб рана й тебе в гроб положила? — сердито сказав Потреба (Іван Микитенко, II, 1957, 313); Положать на лаві (на лаву, лавку) кого — помре хтось. Ой женися, мій зрадливий, та бери білявку, чей тебе ще до весілля положать на лавку (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 119); Положити трупом — убити, знищити. — Що там моє Турецькеє Військо поробляє? Скільки ж воно В море на дно Москалів пустило! Скільки реб'ят [дітей] 3 рушниць, з гармат Трупом положило! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 164); Куля попала йому в груди і тілько дивним припадком не положила його на місці трупом (Іван Франко, III, 1950, 111).

6. розм. Прийти до певного рішення; ухвалити, постановити. Конглав схаменувся, Зібрав раду. Положили Одностайне [одностайно] стати Против Гуса (Тарас Шевченко, I, 1963, 266); Якби ж була Мотря не пішла заміж, то Грицько так би й умер нежонатим, бо він собі так положив: останній раз у чужім селі посватати, як не похвортунить [пофортунить], то годі! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 86);
//  Визначити, встановити для когось плату за що-небудь. Перш усього розказували, яке велике жалування положили членам в управі (Панас Мирний, II, 1954, 281); — Питаєте, яку плату положимо? Аж цілих тридцять днів на місяць (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 27).
Положити гнів на кого і без додатка — розсердитися, розгніватися на когось. Перша схаменулась Ївга та до губернатора: — Не положіть.., ваше превосходительство,.. гніву, що ми при вашому лиці так осмілились... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 295); Кого було Василь Семенович «подарує» ласкою — той немов виросте.. А на кого ..гнів положить, — прямо хоч в ополонку... (Панас Мирний, II, 1954, 109); Положити гріх на душу — зробити якийсь непорядний вчинок, злочип. Душе моя!.. Так ти зрослась зо мною нерозривно. Чи гріх, чи два на душу я положу, — Ну що ж, коли не можу та й не можу Тебе віддерти (Іван Франко, XIII, 1954, 241); Положити зарік (зарок), заст. — заректися, поклястися, дати слово. Настя положила зарік якнайчастіше навідуватися до хрещениці (Панас Мирний, IV, 1955, 68); Положити кінець (край) чому — покінчити з чим-небудь, ліквідувати щось. Вже з'їхалися й свідки, Щоб дати справі тій належний рішенець І чварам положить побажаний кінець (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 36); Положити лиску на кого і без додатка — стати ласкавим, поставитися з прихильністю. [Конец польський:] Хоча ваші козаки так розгнівали короля і Посполиту, що їх повернули у хлопи, та ми такі — коли з щирим серцем покоритеся, оп'ять [знову] положимо ласку! (Микола Костомаров, I, 1967, 175); [Антей:] Ти, преславний, надмірну ласку положив на мене, Корінфові ж віддав замало честі (Леся Українка, III, 1952, 453); Положити на музику (на ноти) вірші (слова і т. ін.) — написати музику до віршів, слів. Хранені були ці пісні у пам'яті, поки пощастилося стрінути пана Е. Мертке, що оце тепер їх положив на поти (Марко Вовчок, VI, 1956, 342); Положити на папір (на папері) [слова і т. ін.] — написати слова і т. ін. Не можна, далебі, злічити, Які народи тут плелись, І на папір сей положити, Як, з ким, коли, відкіль взялись (Іван Котляревський, I, 1952, 196); Положити поклони (поклін) — низько поклонитися раз або кілька разів (під час молитви). Десь-колись таки здобувся Слабоум на силу духа І, хрестячися побожно, Три поклони положив (Іван Франко, XIII, 1954, 23); Положити примус на кого — примусити кого-небудь. [Командор:] Я волі вашої не хтів стісняти. [Долорес:] Се чудно слухати, як наречений боїться положить найменший примус на ту, що хутко сам же він прив'яже ще не такими путами до себе (Леся Українка, III, 1952, 343); Хрест на собі (на себе) положити, заст. — перехреститися. Дитяча ручка, не гнучка й поворотна, знай все падала в однім місці, як її не направляла Одарочка, щоб хрест на собі положити, а хрест не виходив (Панас Мирний, I, 1954, 213).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 91.

Коментарі (0)