ПОЛО́ЗЗЯ, я, сер. Збірн. до полоз 1 1. Стояли морози, сніги лежали білі.. Під ногами співає, під саньми тріскотить, ніби хтось сипле під полоззя жменями пістони (Степан Васильченко, II, 1959, 143); Незабаром і справді до них долинуло хропіння коней, шерхіт полоззя на снігу, вйокання (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 30); Заскрипіло полоззя, тройка помчала далі, а солдат ще довго стояв на місці (Анатолій Шиян, Гроза... 1956, 159).