ПОЛТАВЧА́НИ, чан, мн. (одн. полтавчанин, а, чол.; полтавчанка, и, жін.). Жителі або уродженці міста Полтави і Полтавщини. Полтавчани і херсонці, слобожанці і чернігівці, забравши те, що можна було забрати, перебиралися на Донбас (Михайло Чабанівський, За півгодини.., 1963, 17); Котляревський — полтавчанин з народження і дуже тривалий час мешканець свого рідного міста (Питання походження української мови, 1956, 11); Олена, як істинна полтавчанка, образилася з того, що гість не скористався із її гостинності і все печене й варене так і залишилося на столі цілим (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 103).