ПОЛУ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок. Те саме, що полуднати. От як надвечір сонечко схилилось, Мій Влас полуднувати сів (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 49); І гость [гість] і господар з господинею все полуднували, поки не поспіла вечеря (Нечуй-Левицький, III, 1956, 70); — Давайте вже полуднувать чи що! — Який там полудень! Вечеряти вже пора, — одказував батько (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 492).