ПО́ЛУМ'Я, я, сер.
1. Вогонь, що піднімається над
предметом, який горить. Постояла, а потім сіла Коло огню
і руки гріла На самім полум'ї (Тарас Шевченко, I, 1951, 361);
Сусідова хата горіла, високе полум'я зносилося під небо
(Юрій Яновський, II, 1958, 226); * Образно. В осінньому
полум'ї ліс мов дріма (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 140);
* У порівняннях. Хороше над чорним ґрунтом мак
Переливається, мов полум'я червоне! (Максим Рильський, III, 1961,
199);
// Світло від вогнища, пожежі і т. ін. Запалена
піч розгоряється й тріщить, червоне полум'я грає на
віконечку (Марко Вовчок, I, 1955, 290); Горіла комендатура.
Полум'я рожевіло на снігах, освітлюючи майдан, чорні
мечі тополь (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 527).
Язик (язики, клубки, хвилі і т. ін.) полум'я —
вогонь, який набуває видовженої, округлої і т. ін. форми.
Жерло дихнуло довгим зубчастим язиком полум'я,
загриміло, і земля затрепетала (Михайло Стельмах, II, 1962, 191);
Хмарою в'ється чорний дим, попереджаючи хвилі
полум'я... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 120).
♦ Дихати (пашіти) полум'ям на кого і без додатка —
те саме, що Вогнем дихати на кого (див. вогонь). — В
мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум'ям на
мене дихає (Нечуй-Левицький, II, 1956, 305); Чого це вона надулася?
Позавчора сиділи під вербами, все було добре, а сьогодні
полум'ям дихає (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 12); З вогню [та] в
полум'я див. вогонь; Схопитися полум'ям — почати
яскраво горіти; запалати. Іван припав до землі і дув..
Вона [червона цятка] росла, червоніла.. і нарешті, не
витримавши, схопилась полум'ям (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346).
2. Пара або газ, які виділяються деякими речовинами
при горінні і мають властивість світитися.
Газорізальник Мамайчук-старший.. вправно і впевнено веде
язичок полум'я по металу, щось викроює з товстого
сталевого листа (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 179);
// Спалах при
стрільбі з вогнепальної зброї. Чорна ніч .. Перед самим
обличчям у Зіньки вже на бігу — пихнуло полум'я обріза
(Андрій Головко, II, 1957, 178); З одного вікна раз у раз
шугало полум'я міномета (Олесь Гончар, III, 1959, 248).
3. перен. Те, що своїм кольором, блиском і т. ін.
нагадує вогонь. Загорається Київ У полум'ї айстер і
рож (Павло Усенко, Вибр., 1948, 131).
♦ Займатися (зайнятися, спалахувати, спалахнути
і т. ін.) полум'ям — вкриватися рум'янцем, червоніти
від збудження, ніяковості і т. ін. Як іде [Федот] селом,
зустрічні дівчата полум'ям займаються (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 3).
4. перен. Бурхливе протікання якихось подій, явищ
і т. ін. У полум'ї боротьби проти німецького фашизму
склався широкий народно-демократичний,
антиімперіалістичний фронт (Комуніст України, 1, 1967, 33); На землях
Європи сьогодні загасло полум'я світової війни (Юрій Смолич,
Після війни, 1947, 5);
// Сильний вияв гніву, любові
і т. ін. Помітивши Лукію чи, може, відчувши полум'я
її гніву, яке вона внесла до кімнати з собою, Яцуба
обертається до неї (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 107).
5. перен. Творче, трудове і т. ін. піднесення, натхнення; порив. Леніну і рідній партії ми віддаємо творчість наших рук, полум'я наших сердець, присвячуємо їм усі успіхи! (Комуніст України, 8, 1969, 28).