Словник української мови

ПОЛУ́МИСОК, ска, чол. Різновид столового посуду, що має вигляд неглибокої миски або глибокої тарілки. Устим дістав з полумиска теплий млинець, обмотав ним шматочок хліба і вмокнув у миску з сметаною (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 27); Скидаючи у передній своє пальто, пан знав, що, поки він дійде до столової, йому вже насипають у полумисок смачного борщу (Любов Яновська, I, 1959, 235);  * У порівняннях. Вони [діти] летять до круглого, мов полумисок, озерця (Михайло Стельмах, II, 1962, 125);
//  Вміст такого посуду. Лукина внесла в хату пляшку й поставила на стіл полумисок солоних огірків (Нечуй-Левицький, III, 1956, 350).