в означеннях
Тлумачення, значення слова «полуниця»:

ПОЛУНИ́ЦЯ, і, жін. (мн. полуниці, ниць).

1. Трав'яниста багаторічна рослина, яка цвіте білими квіточками і дає їстівні соковиті ягоди. Спаржа, помідори, суниці, полуниці, синя капуста.., шпінат устеляли грядки, неначе оксамитовий килим (Нечуй-Левицький, III, 1956, 232).

2. Рожево-червона кисло-солодка ягода цієї рослини. Уже полуменіли полуниці На грядці, що торік я засадив (Максим Рильський, II, 1960, 224);
//  у знач. збірн. — У мене ж і свіжа полуниця знайдеться.. — Спасибі. — Навіть полуницями не спокушу вас? (Михайло Стельмах, I, 1962, 336);  * У порівняннях. Від полум'я з печі бабусині лиця Червоними стали, немов полуниця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 432).

3. Те саме, що суниця. На цих пролісках росло дуже багато полуниць (Олекса Стороженко, I, 1957, 238); Оце поспінуть полуниці, Насуне миру — повен ліс (Іван Манжура, Тв., 1955, 123); Йде дівча у ліс по полуниці (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 62).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 103.

Коментарі (0)