ПОЛУСКАТИСЯ, ається, док., розм. Луснути в
багатьох місцях. — Тихоне, Тихоне!.. Ти спиш, а твій
млин мелеться, аж стугонить. Мерщій іди та спини,
а то до ранку або згорить, або каміння полускається
к лихій годині (Степан Васильченко, I, 1959, 196); Іван дивився, як
розійшлися кола на воді, як полускалися бульбашки піни...
(Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 133);
// Розтулитися,
розпуститися (про пелюстки квіток, бруньки і т. ін.).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 104.