в означеннях
Тлумачення, значення слова «поличник»:

ПОЛИ́ЧНИК, а, чол., діал. Ляпас. Добрячий поличник був відповіддю.
Дати поличник (поличників) кому; Почастувати поличником кого — ударити по обличчю кого-небудь раз (кілька разів). Він Гринька за обшивку та надвір: «Уступися, жебраку, не паскудь мені хати». Ще й дав йому на дорогу кілька поличників (Лесь Мартович, Тв., 1954, 340); — Попам'ятаєш ти ще, хто така Рахіра та й кого ти поличником почастувала! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 161); Діставати (дістати, хапати і т. ін.) поличника (поличників) — зазнавати удару (ударів) по обличчю. Скільки разів здибали її брат або мати, стільки разів діставала від них поличника.. Брат., мовчки бив у лице (Ольга Кобилянська, II, 1956, 152); — Таких міцних поличників я ще ніколи не хапав (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 261).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 71.

Коментарі (0)