ПОЛИХА́ТИ, ає, недок., рідко. Яскраво горіти;
палати. Квіти кидали їм [червоноармійцям] під ноги,
а ще полихали.. будинки (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 102);
// Яскраво світитися. Полихали заграви пожеж, як
розкидані незримою рукою чи вітром червоні прапори
(Олександр Довженко, III, 1960, 372).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 70.