в означеннях
Тлумачення, значення слова «полин»:

ПОЛИ́Н, у, рідко ПОЛИ́НЬ, ю, чол. (Artemisia Absinthium, L.). Трав'яниста або напівкущова рослина родини складноцвітих з міцним запахом і гірка на смак. Краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 115); На високих місцях поріс, як джунглі, сивий полин і п'янив повітря гіркими пахощами, густими й задушливими (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 215); На жовтих пагорбах шумлять гіркий полин, жовті трави, колюче будячиння (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 11); Війнув вітерець — і полинь десь запах... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 17);  * Образно. Вона догадалась, що її свекруха недобра, і що під її солодкими словами ховається гіркий полин (Нечуй-Левицький, II, 1956, 284);  * У порівняннях. Страшною стороною стало проти неї людське життя; гіркі, як полинь, думки будило воно в її голові (Панас Мирний, III, 1954, 64); П'ятеро, у зеленій, як полин, формі, тримали гвинтівки, націлюючись (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 166).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 68.

Коментарі (0)