в означеннях
Тлумачення, значення слова «полиск»:

ПОЛИСК, у, чол.

1. Яскраве, сяюче світло. Полиск сонця;
//  Яскравий сліпучий спалах чого-небудь. Білий полиск блискавки засліплює йому очі (Петро Колесник, Терен.., 1959, 308).

2. Блиск якої-небудь гладкої поверхні; лиск. Полиск оголених скель, барвисті яруси лісів, гірські виселки з вузькими й високими, як тереми, дерев’яними будинками трансільванців — все поєднувалось у картину, що вражала своєю казковою мальовничістю (Олесь Гончар, III, 1959, 173); І було ще раз видіння чистоти, простору, краси.. Кахляні стіни ванної, сяйво кранів, широкі полиски вікон (Павло Загребельний, Спека, 1961, 246).

3. Відсвіт від якогось джерела світла; сяяння відбитого світла; відблиск (у 1 знач.). Од вікна до мене в хату Червонясте світло впало. Чи то вуличнеє світло? Чи то полиски пожежі? (Леся Українка, I, 1951, 153); В печі горіла ясна електрична лампа, обгорнута червоним папером, і від її полиску було повне враження, що палають дрова (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 569); Побачивши у вікні вогняні полиски, кричить [Герасим]: «Пожар! Пожар!..» (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 110);
//  Світлова пляма, що різко виділяється на темному фоні. Юркове вікно світилося, з нього падав золотистий полиск на замети (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 143);
//  Те, що неяскраво виділяється на якому-небудь фоні. Двоє, літній майор та його кругловида, з полиском сивини у товстій косі, балакуча дружина, давно вже спали на нижніх лавах (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 3).

4. Інший відтінок або відтінки при якомусь основному кольорі; відлив (у 1 знач.). Се був маленький болотяний пташок.. Пір'я на цім було попелясто-сіре з легеньким перловим полиском (Іван Франко, III, 1950, 251); Все в ній [Мотрі] блищить.. і каштанове волосся має такий особливий полиск, що не раз ведуться суперечки, чи воно каштанове, чи темно-русяве (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 22).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 69.

Коментарі (0)