Словник української мови

ПО́ЛИ́ВКА, и, жін.

1. Рідка приправа, яку додають у страву для поліпшення її смаку; підлива, соус. Із моєї сипанки смачна страва буде, Поливку і маслечко, дадуть добрі люди! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 233); [Хуса:] Краще йди сама в пекарню і розкажи, як треба готувати ту поливку до риби, по-саронськи (Леся Українка, III, 1952, 183).

2. діал. Юшка, суп. Я тобі, Іванку, курку зарізала на поливку (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 260); Заходить він до кухні, а там на столі стоїть страва: поливка, м'ясо, ще до того й кухоль пива (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 60).

ПОЛИ́ВКА, и, жін., розм. Те саме, що поливання. Там [у палісаднику] якраз відбувалася вечірня поливка квітів (Юрій Смолич, I, 1958, 63); При коренях молодих дерев ще не висохла від поливки земля (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 433).