ПОМ'ЯТИ, мну, мнеш, док., перех.
1. Док. до м'яти
1—4. Панько витяг із воза добрий жмут соломи,
пом'яв, потер на віхоть та й запхав на дно шапки (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 162); Юля поклала під дерево велосипед і,
розіславши плаття, очевидно, для того, щоб його не
пом'яти, сіла на траву (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 245); Дуже
важливо під час транспортування.. ссавців у
лабораторію не пом'яти шерсті (Виготовлення чучел.., 1956, 33); Де не
взявся сизокрилий Голубок — Як ухопить Горобчика за
чубок! Пом'яв його, понівечив, як хотів (Леонід Глібов, Вибр.,
1951, 53); Торік у лісі його пом'яв ведмідь, і він і досі не
міг одужати (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 60);
// безос. — Після фронту, бачте, мене трошки
пом'яло (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 24).
♦ Пом'яти боки кому — те саме, що Полатати
(нам'яти) боки кому (див. бік). [Бурлака:] Мабуть,
старшина догадався, що не прийшов на весілля, бо
пом'яв би [Бурлака йому] боки (Карпенко-Карий, I, 1960,
61).
2. Дуже пошкодити ударами, поштовхами і т. ін.; попсувати. Пом'яти буфер.
3. М'яти якийсь час. Яків пом'яв-пом'яв [рибу] і похнюпився (Панас Мирний, I, 1954, 297); Пом'яв [Чугайстир] задоволено круглий живіт, покректав.. й почав прощатись (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 350); — Тітко Маріє, чи сюди кізяка в глину не треба більш?.. Марія подивилась, пом'яла в пучці. — Ні, гарна ж глина, — сказала (Андрій Головко, II, 1957, 101).