в означеннях
Тлумачення, значення слова «пом'ятий»:

ПОМ'Я́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пом'яти. Василь стояв посередині з насунутим на очі картузом і плакав, чуб на потилиці його дуже був пом'ятий (Панас Мирний, IV, 1955, 109); Такої ночі пропадав гриб і вкривалась росою пом'ята зайцями трава (Микола Трублаїні, I, 1955, 81); Рука його машинально потяглася до спідньої кишені, добула звідти досить уже пом'ятий аркушик телеграфного бланка (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 12);
//  у знач. прикм. Од потоптаних та пом'ятих польових васильків пішов гострий дух (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 106); Тамара.. поквапливо вихопила собі з купи пом'яту емальовану мисочку (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 178); Емка [машина] під'їхала до нашого двору і вперлась пом'ятим буфером у ворота (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 140).

2. у знач. прикм. Який пом'явся, став зім'ятим. Ходили заробітчани в латаних свитках, худющі, погорблені, з острішками давно нестрижених чубів, що виглядали їм з-під брилів та пом'ятих шапок (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 41); Пом'яте пір'я розпрямляють над водяною парою (Виготовлення чучел.., 1956, 15).

3. у знач. прикм., перен. Який утратив свіжість, бадьорість. Він, видно, щойно прокинувся, бо був брезклий, чимось невдоволений, пом'ятий (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 126);
//  Покритий складками, зморшками (про обличчя). Стефані Онча дивиться на пом'яте обличчя горбуна, намагаючись розгледіти у сітці зморщок хоч одну знайому рисочку (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 130); На порозі зупинився якийсь чоловічок з пом'ятим, безбровим лицем, безбарвними очима (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 101).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 140.

Коментарі (0)