в означеннях
Тлумачення, значення слова «помандрувати»:

ПОМАНДРУВАТИ, ую, уєш, док.

1. Почати мандрувати. Мартинко з охотою помандрував з Богуном .. Бралися на Північ (Іван Ле, Побратими, 1954, 7);  * Образно. А вигляне сонце — то й покотиться, помандрує [туман] низинами та дібровами (Михайло Стельмах, I, 1962, 375);
//  Вирушити, відправитися в дорогу. Помандрував козаченько У чистеє поле. За ним іде дівчинонька: «Вернися, соколе!» (Українські народні ліричні пісні, 1958, 76); Мало не половина всієї громади завтра ранком помандрує з рідного села в далеку, невідому чужину (Степан Васильченко, I, 1959, 111);
//  розм. Піти куди-небудь на незначну відстань. А я щільніш, од вітру застебнусь І ввечері до клубу помандрую (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 8); Сахно помандрувала вздовж живоплоту, шукаючи тієї клятої хвіртки (Юрій Смолич, I, 1958, 90);  * Образно. Робочий день закінчився. Папери помандрували до шухляд і сейфів (Павло Загребельний, Спека, 1961, 319).

2. Мандрувати якийсь час. — Ми тебе пошлемо.. Помандруєш трохи. Тепер взагалі багато народу мандрує (Олесь Гончар, IV, 1960, 75).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 112.

Коментарі (0)