в означеннях
Тлумачення, значення слова «поманити»:

ПОМАНИ́ТИ, маню, маниш, перех. і без додатка. Док. до манити. Цибулько знову розплющив очі, поманивши до себе поглядом комісара (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 281); У перерву Максим Сергійович пальцем поманив Івана Залізняка (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 32); Були.. дядьки та тітки.., та ті за двором жили, а туди заходили тільки вряди-годи, щоб часом поманити її сухарем з остюками (Панас Мирний, IV, 1955, 293); Поманили мене вогники на Донецький край, поманили та й затримали — пишу матері: «Прощай!» (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 17); Пестила [Маланка] мрію про землю, а земля встала проти неї.. Як марево поманила і як марево щезла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 105); Чи захоче Тоня із ним дружити? Чи тільки так поманить, полегковажить та й майне далі? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 113.

Коментарі (0)