ПОМАРА́НЧЕВИЙ, а, е.
1. Прикм. до помаранча
і помаранч. Насамперед [на Капрі] — виноград.. Рядом
в ним садки, повні помаранчевих і цитринових дерев
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 332); В кам'яних будинках,
оточених помаранчевими садами, мліли від спеки іноземні
посли (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 285);
// Вигот. з
плодів помаранчі. Зовсім розгублений сів я пити чай з
помаранчевим варенням (Юрій Яновський, II, 1958, 122); Василько
випив півпляшки помаранчевого ситра (Леонід Смілянський, Крила,
1954, 23).
2. Який має колір шкірки помаранчі; оранжево-червоний. Промені сонця помаранчевого кольору малюють якийсь гротеск на стіні (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 43).
3. у знач. ім. помаранчеві, вих, мн. Підродина родини рутових, яка включає цитрусові й деякі інші субтропічні вічнозелені рослини.