Словник української мови

ПОМА́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помастити. Наче хмелем укрита голова її блискучими кучерями, помащеними пахучою мастю (Панас Мирний, IV, 1955, 172); На друге бували.. смажені на олії чорноморські бички або м'які білі пампушки, помащені справжнім коров'ячим маслом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 43); Самі хижі були великі, деякі з них помащені білою або зеленою глиною (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 11); Вахтовий нічної вахти слюсарів Шахраманов приязно глянув на помащені мазутом руки Кулама Надала (Олесь Донченко, II, 1956, 241);  * Образно. Не зазнає дідова унука сирітської долі, не куштуватиме хліба, помащеного прокльоном (Любов Яновська, I, 1959, 302);
//  помащено, безос. присудк. сл. Не помащено, то й скрипить (Номис, 1864, № 7398); — На коржикові наче сметана солодка-солодка... зверху помащено та притрушено червоним маком... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 131).