ПОМАЗАТИ 1, ажу, ажеш, док.
1. перех. і без
додатка. Покрити що-небудь шаром чогось жирного,
рідкого. Батько Пугач сам приложив йому до спини
широке якесь листя, помазавши чимсь (Пантелеймон Куліш, Вибр.,
1969, 147); Одягнулася стара в найкраще своє страп'я,
помазала дьогтем чоботи, вив'язала голову двома
хустками та й подалася з ціпком у волость (Михайло Стельмах, I, 1962,
211);
// Покрити що-небудь чимсь жирним, рідким
їстівним. Помазати хліб маслом;
// Покрити поверхню
чого-небудь чимсь жирним, рідким з лікувальною
метою. За двадцять хвилин товаришка сестриця.. промила
Хоменкову виразку,.. чимось помазала, присипала і
перев'язала (Микола Трублаїні, I, 1955, 63);
// Покрити стіни хати
і т. ін. крейдою, глиною, вапном. — Нащо мені жінку
бить, Як уміє все робить? ..І пошиє, й помаже, Без
вечері спати ляже І нікому не скаже! (Народна лірика,
1956, 317); [Рухля:] Не сиди мені там, скоренько
справляйся, бо вже нерано, а поки води наносиш, чай
поставиш, то й ніч... ще й пелюшки треба постірать
[попрати] і діл помазать... (Карпенко-Карий, I, 1960, 221);
Зовні вона червоною глиною помазала деревини, а на
стиках — синькою, і її убога оселя своїм вікном-шибкою
веселіше глянула на світ (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959,
144);
// Облити маслом частини механізмів, колеса
і т. ін. Соломія викотила воза, знайшла мазницю,
помазала воза, принесла ярмо (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 383).
2. перех., розм. Те саме, що забруднити. «Ой не ляжу, моя мила, не ляжу, Бо я твою білу постіль помажу» (Павло Чубинський, V, 1874, 522); [Єфросина:] Дайте лишень сюди чіпок, бо у вас руки у гнилих яблуках, щоб часом не помазали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 480).
3. неперех., перен., розм. Задобрити кого-небудь чимсь, дати хабара. — Не помажеш — не поїдеш (Номис, 1864, № 7400).
4. перех. і без додатка, зневажл. Невміло, погано помалювати, пописати якийсь час.